Трагедія Бабиного Яру - в серці українського народу
Майже 34 тисячі загиблих за два дні. Такими були наслідки найбільш масових розстрілів мирного населення в Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року. З початком війни багатьом євреям вдалося евакуюватися, а більшість чоловіків-євреїв були мобілізовані. Проте на тих, хто залишався в Києві, чекала трагічна доля. На 8 годину ранку 29 вересня нацисти наказали всім євреям зібратися на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, нібито для евакуації. Люди приходили якомога раніше, щоб потрапити на потяг. Утім, замість спасіння на євреїв чекав розстріл. Усіх повели до Бабиного Яру, і цей шлях для них став «Дорогою смерті». У людей забирали кошти, цінності, особисті речі та документи, після чого роздягали та наказували спускатися в яр, де їх і вбивали. Більшість жертв – це були жінки, діти та люди похилого віку, оскільки чоловіки були на фронті. До війни Бабин Яр знаходився на околиці міста, до того ж природний ландшафт яру значно спрощував завдання окупантів, оскільки для вбивства великої кількості людей не потрібно було копати жодних ям. Тому за один день, 29 вересня, вони розстріляли близько 22 тисяч євреїв, решта вимушено ночували в гаражах танкоремонтного підприємства й наступного дня також були розстріляні. За повідомленнями айнзацгрупи «С», 29–30 вересня 1941 року вбили 33 771 єврея. Розстріл виконувала зондеркомнада 4а під командуванням її начальника Пауля Блобеля. У розстрілах брали участь також батальйони німецької поліції порядку та регулярні війська Вермахту. Загалом за роки окупації в Бабиному Яру розстріляли від 70 до 100 тисяч людей різних національностей та соціальних і політичних груп. Щоб приховати сліди свого злочину, німецькі сапери підірвали схили яру, після чого наказали військовополоненим вирівняти дно урочища. У СРСР заборонялося згадувати, що більшість жертв Бабиного Яру були євреями. Проводилася так звана політика затирання пам’яті. Монумент на місці трагедії з’явився лише в середині 70-х років і мав знеособлену назву «Пам’ятник радянським громадянам і військовополоненим солдатам та офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру». Лише в часи незалежності України розпочалося відновлення історичної правди про розстріли. До 50-х роковин масових розстрілів у Бабиному Яру, 29 вересня 1991 року, президент України Леонід Кравчук відкрив пам’ятник жертвам у формі традиційного юдейського підсвічника-менори. Останні 30 років біля «Менори» за жертв трагедії моляться родичі та паломники. Цього року було відкрито символічну синагогу «Місце для роздумів» саме неподалік «Менори», біля схилу яру, який став місцем скорботи, молитви та вшанування жертв трагедії.